Чому потрібно влітку їсти редис: користь та шкода для організму

Влітку редиска однією з перших дозріває на грядках! Рожевощока, з приємною гіркувато-солодкою ноткою, вона стає незамінною складовою корисних страв, перекусів і доповнень до основних страв. Розповідаємо, яку користь та шкоду несе редиска для організму та кому її їсти не можна.

Чим редиска корисна для організму

Зміцнює серцево-судинну систему

Завдяки високому вмісту калію в редисці, цей овоч сприяє зниженню артеріального тиску та зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Підтримує імунітет

Редиска містить фітонциди, які діють як натуральні антибіотики, допомагаючи уникнути застуд. Вона також здатна виводити надлишок слизу з організму, що корисно при застуді, астмі та ангіні.

Стабілізує рівень цукру

Вживання редиски може уповільнювати процес розщеплення вуглеводів, що сприяє нормалізації рівня глюкози в крові.

Допомагає від інфекцій сечовивідних шляхів

Редиска має сечогінні властивості та збільшує вироблення сечі, що робить її потужним антибактеріальним засобом.

Редиска для схуднення

Овочі, такі як редиска, через їх низьку калорійність називають продуктами з «негативною» калорійністю. До них також належать зелень, салати, селера, броколі. Ці продукти отримали таку назву через те, що їх калорійність настільки низька, що організм витрачає більше енергії на їх перетравлення, ніж отримує під час споживання.

Крім того, редиска містить багато води та клітковини, що допомагає нормалізувати травлення і позбутися зайвої рідини в організмі.

Яка денна норма

Фахівці не радять їсти редис щодня, оскільки це може спричинити дискомфорт у кишечнику. Найкраще обмежити споживання до 300 грамів овоча на добу. Важливо пам’ятати, що вживання редису на голодний шлунок не є найкращою ідеєю, оскільки гірчичні масла можуть спричинити опік слизової оболонки.

Кому не можна їсти редиску

Попри усю користь, цим категоріям людей не можна їсти овоч:

  • при гастриті з підвищеним виробленням шлункового соку;
  • при проблемах зі щитовидною залозою;
  • при схильності до печії;
  • при кишковому коліті;
  • при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • при загостреннях захворювань жовчного міхура і печінки;
  • при індивідуальній непереносимості.

Читайте також: